До дня народження Степана Пушика.
Сьогодні в нашій гімназії було тихо. І дуже голосно водночас…
Ми зібралися, щоб згадати людину, ім’я якої назавжди вписане не лише в історію української літератури, а й у серце нашої гімназії — Степана Григоровича Пушика.
Письменник. Поет. Науковець. Громадський діяч. Наш земляк.
Людина слова — і людина дії.
Він щиро любив Україну, її мову, культуру, народні традиції.
У своїх творах зберіг для нас історичну пам’ять, біль і надію українського народу.
Його слово було живим, чесним і сильним. Таким, що змушує думати. І відчувати.
Особливою є постать Степана Пушика саме для нашої гімназії.
За його сприяння було зведено новий корпус закладу, а при вході встановлено меморіальну дошку — щоденне нагадування про те, що ми навчаємося в закладі, названому на честь людини великої душі й великої любові до рідного краю.
Сьогодні, згадуючи Степана Григоровича,
ми схилили голови й перед тими,
хто віддав своє життя за Україну.
Хвилина мовчання об’єднала пам’ять про Митця
і пам’ять про наших Захисників та Захисниць,
які боролися і борються за нашу свободу, мову, культуру й майбутнє.
Особливо глибоко сьогодні звучали слова Степана Пушика:
«Народ живе доти, доки живе його пам’ять, мова і правда».
Саме за ці цінності стоять наші воїни.
Саме ці цінності маємо берегти ми — у слові, у книзі, у серці.
Пам’ятаючи минуле й шануючи тих,
хто захищає наше сьогодення,
ми продовжуємо жити, навчатися й творити майбутнє.
Саме тому під час зимових канікул у нашій гімназії відбувся челендж «Зимовий вечір із книжкою».
У час відпочинку багато учнів обрали книгу — як джерело знань, натхнення і тиші для роздумів.
Цей челендж ще раз довів: читання — це сучасно, цікаво й необхідно.
Щиро дякуємо всім учасникам за активність, любов до читання та небайдужість до українського слова 
Під час заходу відбувся перегляд відео про життєвий і творчий шлях Степана Пушика та презентація його щоденників — ще один крок до глибшого пізнання Людини і Митця.
Пам’ять про Степана Григоровича Пушика живе не лише в назвах і меморіальних дошках —
вона живе в наших вчинках, у ставленні до книги, до знань, до рідної мови.
Нехай приклад його життя надихає нас бути свідомими, допитливими й небайдужими.
А книга нехай завжди залишається нашим вірним другом — у зимові вечори й упродовж усього життя
