1 жовтня - День захисника та захисниць України
1 жовтня - День захисника та захисниць України
Я - ВІКТОРІВ - українське село…
Тихе й привітне, з вузькими вулицями, з садами, що весною квітнуть, і з полями, які годують людей. Я бачило багато радості й чимало випробувань. Та найбільше моє серце тремтить зараз, у час великої війни.
Мої діти — ті, що виросли на цій землі, ходили цими вулицями, працювали на полях і навчалися у наших школах, пішли боронити Україну. Одні повернулися змужнілі, із втомленими, але світлими очима. Інші — ще й досі там, на передовій, де кожен день — це бій за життя і свободу.
Є й такі, хто не повернувся…
Я пам’ятаю тих, чиї тіла так і залишилися на полі бою. Вони не мали змоги повернутися додому, щоб їх обійняли рідні, щоб у селі задзвонили церковні дзвони за упокій… Та їхні імена навіки вписані в нашу пам'ять. Вони — у вітрі, що гойдає колосся, у землі, яку вони боронили, у кожному нашому подиху.
Вони назавжди залишаться в моїй пам’яті, як ті, хто віддав найдорожче — своє життя, аби тут звучав дитячий сміх і спів пташок
Я згадую й тих, хто нині у ворожому полоні. Їхні серця б’ються в темряві неволі, але я вірю: вони повернуться. Адже ми чекаємо їх, молимося за них і кожного дня сподіваємося на звістку..
Я плачу разом із матерями й дружинами, що чекають звістки про зниклих безвісти. Я радію кожній перемозі й кожній звістці, що хтось із моїх синів чи дочок живий.
Я низько схиляю голову перед волонтерами, які щодня несуть добро, допомагають армії й підтримують тих, кому важко.
У мене є своя КНИГА ПАМ'ЯТІ. В ній — імена Героїв. Я бережу їх, бо це моя душа. І хочу, щоб наступні покоління знали: тут жили сміливі люди, тут виростали ті, хто не злякався ворога.
Я — село, яке гордиться своїми Захисниками.
Я — село, яке плаче й молиться за них.
Я — село, яке завжди пам’ятатиме своїх Героїв.
Вони — світло, яке веде Україну крізь темряву.
Вони — наша сила і наша віра.
Хай кожне серце збереже вдячність.
Хай кожна родина знає: жертва їхніх рідних не марна.
Хай кожне село і кожне місто шанує своїх синів і дочок.
Бо доки ми пам’ятаємо — вони живі.
Доки ми вдячні — Україна незламна.
