81 річниця із дня народження Степана Пушика
Сьогодні, 26 січня, ми згадуємо видатну особистість — Степана Григоровича Пушика, якому мало б виповнитися 81 рік. Його творчість та суспільна діяльність залишили незабутній слід у наших серцях та пам'яті.
Степан Григорович палко любив Україну, своє рідне Прикарпаття та рідне село. Це людина, яка з маленької стежини зробила свій великий шлях. Він вклав всі свої здібності, можливості та хист у справу; це той колос, що, налившись силою землі та сонця, дарував людям "хліб".
Вшануймо його пам'ять, згадуючи про всі ті добрі справи, які він зробив. Нехай його душа спочиває з миром, а ми продовжимо його справу!
Вшанування світлої пам'яті
Степана Григоровича Пушика
Галичина... Тут народилися, жили і працювали сотні поколінь невтомних трудівників, багато з яких доклали безліч зусиль до становлення, розвитку та процвітання рідного краю, поклали на вівтар своєї малої батьківщини чимало років свого трудового життя і залишили неповторний слід своєю діяльністю. Село дало світу багато відомих імен; тут за певних історичних обставин перебувало чимало знаменитих особистостей, що також підсилює історичну славнозвісність і значимість краю.
Наша споконвічна земля Галицька багата й невичерпна на оригінальні таланти, джерела художнього слова та витоки животворчої духовної сили. Над нею завше витає вільний український дух, невиснажлива сила якого успадковується та передається з роду в рід національною літературою — незнищеною скарбницею різножанрових творів красного письменства.
Ми усвідомлюємо себе як українців, пам'ятаючи імена письменників, зокрема й наших краян, які збагатили самобутні традиції української літератури та утвердили національні ідеї. Таких письменників є чимало, але ми повинні завжди пам'ятати своїх, які багато зробили саме для нас.
Тому сьогодні ми зібралися у стінах гімназії, щоб вшанувати пам'ять нашого Степана Григоровича Пушика.
"Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний," — сказав Василь Сухомлинський. Творчість Степана Григоровича безцінна. Читаючи його твори, ми ще більше розуміємо і відчуваємо красу і неповторність рідної землі, вчимось розуміти найголовніше — добро наших сердець: чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть марно, адже вони стали найдорожчими людськими цінностями.
І сьогодні ми щиро дякуємо Богу за те, що подарував Прикарпаттю та Україні Степана Григоровича Пушика, котрий любив усіх нас, любив Україну. У своєму останньому публічному виступі він заявив: «Любіть живих!». Воістину ці слова — письменницький заповіт людини, котра могла з гордістю ствердити:
Жив-творив у підлий час,
І як міг, так висловивсь.
Люди! Люди! Я для вас
Своє серце виспівав.
