Відкриття меморіальної дошки Степану Пушику
КАЛИНОВІ ГРОНА ІМЕНИТОМУ ПИСЬМЕННИКОВІ…
Пушикова родина та дирекція Вікторівської гімназії імені С. Пушика запросили славних галичан і односельців на відкриття на фасаді навчального закладу пам’ятної дошки видатному Майстрові слова. Адже в свій час, маючи повноваження депутата Верховної Ради України, Степан Григорович безпосередньо дбав про рідне Прикарпаття, а вже опісля він домігся виділення бюджетних коштів на будівництво в рідному селі головного корпусу колишньої школи №2, яка зараз має статус гімназії. Про це наголошували в своїх виступах багаторічна директорка школи Марія Зелінська та нинішній директор гімназії Федір Ленюк.
Від себе лаконічно зауважу: Письменник Степан Пушик – це окрема писемна епоха з історії с. Вікторова та всієї Галичини, зокрема, давнього Галича, прославлення ним величі княжої столиці, могутності й економічного значення в Європі міста-фортеці та його неповторної культури, а також відображення літератором історичної звитяги українського народу на шляху до своєї Незалежності; Пушикове слово – це осібний пласт у художній літературі та фольклористиці України.
Степан Пушик… Його ім’я не просто згадували промовці, а трепетно розповідали про чин славного вікторівця на урочистому відкритті пам'ятної таблиці, освяченої місцевим парохом о. Василем Сорочинським. Берегиня творчості невтомного працівника пера дружина поета Ганна Миколаївна Пушик, якій і було надано право відкрити анотаційну дошку Степану Пушику, поділилася з присутніми таїною видання окремими томами його творчих скарбів. Також від керівництва ПНУ імені В. Стефаника, де працював лауреат Державної премії імені Т. Шевченка С. Пушик, виступив голова профкому університету професор Василь Климончук, ділилися спогадами про Поета соратники Степана Григоровича професори та письменники Ольга Слоньовська, Степан Хороб, директор Музею історії ПНУ імені В. Стефаника, заступник голови НСПУ Ярослав Ткачівський…
Зі знаковою подією в с. Вікторові привітав голова Галицької ТГ, міський голова Галича Олег Кантор. Список промовців можна було б продовжувати, проте студінь стала завадою для виступів головного освітянина ТГ Івана Матейка та старости села Надії Блинчук, колишніх директорів Вікторівської школи №1 Івана Йосифіва, Ярослава Ковальчука та нинішнього директора Вікторівського ліцею Івана Кашуби, громадської активістки та екс-директорки Височанської школи Ольги Савчук та багатьох інших славних людей, з якими нам вдалося поспілкуватися в приміщенні гімназії. А ще – звучала неповторна Пушикова «Пісня про маму» у виконанні Петра Николина та актуальна співанка про Україну – солістка Ангеліна Кирик.
Всіх небайдужих вікторівців і гостей гімназії увічнено на цих світлинах, то, гадаю, ви впізнаєте кожного з них, бо це відомі люди галицької округи й України, котрих нині у Вікторові зібрав односелець Степан Пушик.
Щоправда, мешканців мальовничого села мало би бути значно більше, бо це галицьке село чи не єдине в Україні, яке виколисало трьох відомих письменників, які славлять й оспівують свою землю, звідки на крилах творчості полетіли в світи, щоби кожен по-своєму зумів возвеличити Вікторів, Галич та Україну… Та, сподіваюся, саме тут доречно буде згадати єдину строфу з вірша Степана Пушика “Грудка землі”, який став піснею:
“...І навіть там, де не цвіте калина,
де слово зневажається моє,
всі знають, є на світі Україна,
не грудка, а земля з народом є”.
Завершуючи інформацію про урочисте відкриття пам'ятної дошки Степану Пушику на фасаді гімназії, мені хочеться нагадати її вихованцям і вікторівцям, що всі ми є часткою нескореного українського народу, озброєні воїни котрого з Божим і рідним словом у серці захищають нашу Незалежність і Свободу. І про Україну знає весь світ. Тому-то автор цих рядків прийшов до Ст. Пушика з гронами червоної калини – символом рідної та багатостраждальної України, для якої він жив…
Корзину квітів до пам’ятника Степану Пушику на місці вічного спочинку поклала делегація ПНУ імені В. Стефаника, очолювана Василем Климончуком, та всі разом із Ганною Пушик помолилися за упокій душі видатного Майстра слова.
