A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Вікторівська загальноосвітня школа
І-ІІ ступенів Галицької районної ради
Івано-Франківської області

Історія школи

                                                 Вікторівська ЗОШ І-ІІ ступенів.

 

         Згідно письмових документів постійна, однокласна школа у селі Вікотрові постала у 1875 році, яка згодом була реорганізована у двокласну. Враховуючи довгу, де’вятикілометрову протяжність села, 23 жовтня 1896 року в горішньому кінці села вперше пролунав шкільний дзвінок, сповістивши про початок життя нової школи. Сторіччя свого існування святково і урочисто школа відзначила у 1996 році.

     З плином часу стара, столітня школа не могла відповідати вимогам сьогодення. У 1999 році розпочалось будівництво нової, сучасної школи. Слово, яке замовив письменник, уродженець села, - Степан Пушик перед головою державної адміністрації області Михайлом Вишиванюком, було дотримане. Дуже швидко галицькі будівельники під орудою Р. Козака зводить нове приміщення на 140 учнівських місць. При великій кількості громадськості села, запрошених, гостей, в присутності керівників області і району, в урочистій обстановці було відкрито новий навчальний заклад. Власне, відкриття і освячення школи відбувалося на велике християнське свято Дмитрія, 8-го листопада 2000 року.

    У плані побудови це велика будівля, яка приєднана до приміщення старої школи. Все-редині навчальний заклад захоплює широким, просторим коридором, що потопає у зелені квітів, підлога, якого викладена сяючою плиткою, світлими і великими класними кімнатами, спортивним залом, майстерно зробленим духовним куточком, кімнатою-музеєм історії села.

      Наявність нової школи у селі сприяла проведенню цілого ряду районних та кущових семінарів, практично з усіх предметів. Це семінари вчителів математики (Гефко М. М. та Дзундза Г. Г.), молодих вчителів української мови та літератури (Шпачинська О. О. та Медвідь Г. Б.), вчителів зарубіжної літератури (Фенічук Я. Г.), шкільних бібліоте-карів (Саприка Б. Б.), вчителів української мови та літератури (Шпачинська О. О.),  вчителів біології та педагогів-організаторів (Саприка Б. Б. та Білецька Г. М.).  Проведення виховного заходу «Чисте дерельце», класоводом 3-го класу Доротою Г. Я., при-вернуло увагу знімальної групи місцевого телеканалу. У 2006 році у школі проходив районний семінар вчителів початкових класів (Дідух О. Г. та Ленюк М. Д.) та семінар вчителів історії та географії (Ленюк Ф. Я.).  А 2007 р. -  районний семінар вчителів англійської мови провела молодий педагог Боднарчук Я. В.

     У січні 2010 р.  із здобутками та творчими  доробками педагогічного колективу в навчальні та вихованні дітей змогли ознайомитись учасники школи резерву керівних кадрів району, а через рік районний семінар вчителів образотворчого мистецтва проводить Кузюк М. Й.

     Вікторівська школа, яку більше два десятиліття очолює досвідчений та ініціативний керівник, талановитий педагог, - Зелінська М. Д., має певні досягнення в навчально-виховному процесі. За останні роки учні школи ставали призерами районних олімпіад з історії (Скорбач Надія, Харун Христина), правознавства (Савчук Богдан), останній став учасником ІІІ етапу обласної олімпіади з правознавства (вчитель Ленюк Ф. Я.). За підсумками предметних олімпіад 2009 року школа зайняла І місце серед ЗОШ І –ІІ ступенів.Климончук  Андрій зайняв ІІІ місце на районній олімпіаді з географії.

  Грамотою та призами відзначений пошуковий загін школи за зайняте ІІ місце у район-ній науково-пізнавальній програмі «Чорний ліс» (2007 р.)  Учні історико-краєзнавчого гуртка у 2009 р. стали переможцями обласного туру історико-географічної експедиції «Історія міст і сіл України». Наступного року члени гуртка нагороджені грамотою обласного центру туризму за активну участь у Всеукраїнській історико-краєзнавчій акції «Шляхами подвигу і слави» ( кер. гуртка Ленюк Ф. Я.)

За зайняте ІІ місце у районному етапі екологічного конкурсу «Майбутнє лісу в твоїх руках» учениця школи Крис Анна була нагороджена цінним подарунком (вчитель Саприка Б. Б.).

     У ці роки школа приймала в гостях делегацію завідуючих методкабінетів Вінницької та  Хмельницької обл., фольклорний ансамбль «Ямничанка» із с. Ямниця, гостей із Чортківського педучилища із творчим концертом.

          Співочу славу Вікторівській школі примножили Марта Медвідь, призер районного конкурсу  патріотичної пісні Назар Харун та багаторазовий учасник  і призер районних та обласних музичних конкурсів Богдан Савчук (музичний керівник Білецька Г. М.)

 Під керівництвом вчителів фізкультури Лотоцької Н. М. та молодого педагога Горбачинського В. З. вихованці школи поповнили колекцію нагород із різних видів спорту на районних та сільських  спортивних змаганнях. У 2010 році, учень 4 класу Давидяк Василь зайняв ІІ місце на районній олімпіаді з математики (вчитель Дорота Г. Я.) Постійними учасниками районних конкурсів та олімпіад виступають вчителі-філологи, біології, математики, образотворчого мистецтва.

            В останні роки учнями та колективом школи було здійснено цілий ряд цікавих екскурсій: до Львова (Туринська плащаниця), у с. Бубнище (Скали Довбуша), с. Манява (Манявський скит), с. Зарваниця, м. Яремча, турбаза «Буковель», Крехівський  монастир, м. Глиняни та Унівський монастир. Педагоги школи здійснили поїздку у м. Чортків на  творчий вечір, колишнього вчителя  школи, Р. Пахолка - «Роман Пахолок та його  друзі».

      Культурно-оздоровче дозвілля та духовне виховання шкільного колективу особливо пожвавилось із появою у селі енергійного та ініціативного пароха церкви Покрови Пресвятої Богородиці о. Івана Петляка. Разом із о. Іваном педагоги відвідали урочище Джублик на Закарпатті, Почаївський монастир та цілюще джерело Святої Анни на Волині, переглянули виставу «Євангеліє від Йоана» в драмтеатрі ім. І. Франка. Учні та вчителі школи під безпосереднім керівництвом священика здійснюють сходження на найвищі вершини Карпат, проводять спортивні змагання, відвідують концерти та вистави, переглядають кінофільми, беруть активну участь у житті церкви.

      Іван Франко писав, що вчителем школа стоїть. За більш як столітню історію велика армія вчителів вписала у літопис школи багато хороших і незабутніх сторінок від перших сподвижників на ниві народної освіти до сьогодення. На даний час у Вікторівсь-кій ЗОШ І-ІІ ступенів працює 18 педагогів. Із них два педагоги нагороджені значком «Відмінник освіти»: директор школи Зелінська М. Д. та старший вчитель світової літератури Фенічук Я. Г., 7 спеціалістів вищої категорії, 6 – І категорії та 3 молоді спеціалісти.

А ще в народі кажуть, що без виховання і навчання дитина уподібнюється до землі, яка хоч і найкраща, але родитиме лише бур’ян, якщо на ній не працювати. Педагоги Вікторівської школи докладають неабияких зусиль, щоб називатися «сівачами  розумного, доброго, вічного».



 

Кілька сторінок із  літопису Вікторівської  школи.

                                                             

                                                                        А школа без учителя немислима,

                                                        І без учнів вона не може жити,

                                                          Існує в світі цей закон неписаний,

                                                               Потрібні двоє, щоб учити й витись.

      Воістину, школа як навчальний заклад, починає своє життя з того моменту, коли головні складові її організму: діти і вчитель розпочнуть навчальний процес, сівши за парти. Класик прорік: «Знайди де твої корені, і не метушися щодо інших світів». Із глибини якого часу починається коріння викторівської школи на сьогодні важко дати точну відповідь.

   Коли вдатися до аналізу чисельності населення Викторова у 19 ст. то побачимо, що село було одним з найбільших серед теперішніх сіл Галицького району. Так на 1832 р. в селі проживало 1160 чол., 1858 р. – 1621 чол., 1890- 2035чол., а на 1913 р. - 2647 чол. Отже, при такому зростанні населення, природно збільшувалася і  кількість дітей шкільного віку.

   У другій пол. 19 ст. у звязку з піднесенням національного руху в Галичині, почали виникати товариства «Просвіти», при яких закладаються школи. У селі виникають хати-читальні, які відіграють роль і освітніх закладів. У 1875 р. у Викторові було засновано однокласну школу, яка згодом була реорганізована у двокласну. За відомостями Степана Пушика, можна сказати, що спочатку у селі було дві однокласні школи –дяківки в яких навчались не більше 30-40 дітей. На поч. 80- х років до Викторова на парафію прибуває о. Ісидор Бобикевич разом із жінкою. Марія Бобикевич була дочкою письменника М. Устиновича і сестрою художника і поета Корнила Устиновича. Власне, перша читальня у селі буде організована Бобикевичами, і на здогад С. Пушика, вчителькою сільських дітей була жінка священика. У 80-хр роках 19 ст. за австрійського імператора Йосифа-2, була проведена шкільна реформа. Запровадження закону про обовязокову початкову освіту, різко змінило ситуацію в бік національного відродження. В початкових школах навчання проводилося на рідній мові.

   Коли визріла думка про будівництво школи у Викторові-Горішньому, як вона будується на сьогодні сказати важко. Але 23 жовтня 1896., у горішньому кінці Викторова пролунав шкільний дзвінок, сповістивши про початок життя нової школи. Забилося, запульсувало її серце наповнюючи викторівську землю життєдайною силою знань і мудрості. Ожила, заспівала, задзвеніла школа і гостинно відчинила свої двері, запрошуючи дітей у світлі класи. Силами сільської громади було збудоване добротне приміщення, покрите оцинкованою бляхою із стін якого вийшло не одне покоління викторівської молоді. Сама будівля зберігається по нинішній день, відрахувавши більше стодесятилітній вік свого існування. На 1896 р.  в цілому по Викторові було 335 дітей шкільного віку, із них 166 хлопців та 169 дівчат.

   Після невдалої спроби творення Української держави на поч.20-го ст. наші землі опинилися в складі новоствореної Польщі. Відразу польсько влада підпорядкувала українські школи своєму впливу. Повсюдно створюються утраквістичні (польсько-українські) школи із переважно польськими вчителями. Ще на сьогодні є багато людей старшого покоління, які навчалися в цей період і памятають польські вірші.

   За розповідями старожилів навчанням охоплювались більшість дітей шкільного віку. Але у селі було багато дітей, які через матеріальні нестатки своїх родин не ходили або яких, за рік-два виписували із школи. У польський період школа була чотирьохкласною.    

З 1935 р. школа перетворена на 5-тикласову. Наповнюваність класів була великою по 20-30 учнів. Діти починали ходити у школу із 7-ми років, хоча в одному класі могли бути так звані «переростки». Серед учнів були і невстигаючі, яким доводилося сидіти два, а то і більше років в одному класі.

   Облаштування в класі було простим: у два-три ряди стояли парти-лави, посередині стіни – таблиця(дошка), на якій писали крейдою і стіл для вчителя. Книжки і зошити діти носили у сумках –торбах, які шили із домотканого полотна. Менші учні (1-2 кл) писали у зошитах олівцем, а потім чорнилом ( робилося із бузини) ручкою з пером. У класі навчав один вчитель. Діти одівалися просто, переважно у домашній одяг. Вбрання учня залежало від сезону, а найбільше від можливості його сім’ї. Часто зимою діти не могли відвідувати школу через відсутність взуття. Організованого харчування учнів не було. З дому діти брали на обід, переважно, печені коржі, які також носили у цих торбах, які дуже часто були запачкані чорнилом.

   З кожним роком кількість дітей у школі зростала. На 1939 р. у Викторові проживало 2970 мешканців. Постала потреба у побудові нового приміщення. У ці роки під керівництвом сільського майстра Василя Чорнія,  повище старої школи, зводиться нова будівля. Навчання в школі не припинялося, навіть в період радянсько-німецької війни. Правда 1944 р. при відступі німецько-угорських військ, було пошкоджене приміщення верхньої частини школи, Але і це не могло стати на заваді подальшому навчанню дітей.

   Ще в повітрі відчувався запах згарищ, ще в сім’ях оплакували загиблих , чи раділи тим, хто повернувся, а  школа випускала своїх випускників, відзначаючи 50-ти річний ювілей. Змужнілі, не по літах дорослі, виходили випускники кінця сорокових. На поч. 1950-го р. школа стала 7-ми річною, а в кінці 50-тих-восьмирічною. Ще не один раз буде мінятися вивіска назви на школі але девятирічний період навчання залишиться в основі навчально-виховного процесу по сьогоднішній день.

   Випускники… Випускники. Скільки їх вийшло зі стін  рідної школи за всі роки, важко перелічити. Різною була історія нашого народу, різною стала і доля викторівських випускників . Серед них вчителі і лікарі, письменники і музиканти , художники і хлібороби, інженери і робітники, юристи  та прості сільські трудівники.

   У народі кажуть, що вчителем школа стоїть. За більше, як столітню історію велика армія вчителів, вписала в літопис школи багато хороших і незабутніх сторінок. Першими сподвижниками на ниві народної освіти були Заклінська, Козак, Страшевська. Не забудеться справа, розпочата вчителем біології Гривняком Юліаном Васильовичем, який разом із директором школи Дзерою Володимиром Петровичем, заклали біля школи фруктовий сад, що й досі радує дітей і дорослих своїми плодами.

   Із 1954 р. по 1975р. директором школи був Дзера В. П. При ньому було зроблено добудову школи та зведено їдальню. А також поблизу школи викопано став, де розводили рибу. Слід відмітити, що до будівельних робіт залучали допомогу, як громади села, так і старшокласників школи. З 1975 р. директором школи призначено Щербан Марту Григорівну. За час її керівництва в школі обладнано класи-кабінети, почав працювати філіал Галицької заочної середньої школи. Федорняк Володимир Петрович очолив школу з 1979р.  Разом з ним починає свою трудову діяльність випускник Чернівецького університету Роман Іванович Похолок. …І зазвучала музика чарівна, зазвучала мелодія на устах викторівської дітвори. Здібний вчитель-самоук організував хор, ансамбль троїстих музик, сопілкарів, сам став автором багатьох пісень. Людина- ентузіаст, вмілий організатор  дозвілля вчителів та дітей .                                                                                                                         

       1986 року до Викторова, на посаду директора, приходить молодий, талановитий історик Коваль Ігор Михайлович. Короткий період його управління  був позначений великим запалом та енергією на кожній ділянці роботи директора. За один рік в школі було зроблено капітальний ремонт, зібрано і оформлено матеріали до шкільного музею по історії села, відкриття якого відбулося у травні 1988 р. На відкритті музею були присутні: відомий професор, доктор наук Володимир Грабовецький, письменник Роман Федорів, поет Степан Пушик, професор, доктор філологічних наук Тарас Салила, поет Ярослав Ткачівський, випускники школи. Кореспонденти обласного радіо Богдан Кучер зробив радіопередачу про Р. Похолка та його ансамблі.

   З 1988 р. школу очолює Зелінська Марія Дмитрівна. Досвідчений та ініціативний керівник, Марія Дмитрівна продовжила справу, розпочату І. Ковалем. Здійснено благоустрій школи, постала нова огорожа, обладнано класи-кабінети.  Проводяться районні та кущові семінари, при школі працювала «Школа молодого вчителя російської мови та літератури». Група вчителів: Дорошенко М. Д., Павлусь Е. П., Жиляк Г. О. були нагороджені грамотами міністерства освіти, а Фенічук Яраславі Григорівні присвоєно знання «старший вчитель».

   Сторіччя свого існування, святково і урочисто, при великій кількості гостей і запрошених, школа відзначила у 1996 р.  А через два роки , 1998 р. у школі проходить районний семінар заступників директорів. Відповідальність за проведення  заходу була покладена на Дзундзу Ганну Григорівну. Програмою семінару було передбачено зустріч заучів району та колективу школи зі поетами-письменниками Прикарпаття: Р. Юзвою, Р. Федоровим, Я. Ткачівським, С. Пушиком, М. Бойко, та композитором – Циганковим.

   Стара, столітня школа не могла відповідати вимогам сьогодення. У 1999 р. розпочалось будівництво нової, сучасної школи. Слово, яке замовив Степан Пушик перед головою державної адміністрації області – Михайлом Вишиванюком, було дотримане. Дуже швидко, методом народної будови, галицька будівельна бригада зводить типову, новітню школу. При великій кількості народу та запрошених гостей, в присутності керівників області і району, в урочистій обстановці відкрито нову школу. Власне, відкриття і освячення школи відбувалося на велике християнське свято Дмитрія, 8-го листопада 2000 року. Наявність нової школи у селі сприяло проведенню цілого ряду районних та кущових семінарів, практично з усіх предметів. Це семінари вчителів математики (Гефко М. М. та Дзундза Г. Г.), молодих вчителів української мови та літератури (Шпачинська О. О. та Медвідь Г. Б.), вчителів зарубіжної літератури (Фенічук Я. Г.), шкільних бібліотекарів (Саприка Б. Б.), вчителів української мови та літератури (Шпачинська О. О.),  вчителів біології та педагогів-організаторів (Саприка Б. Б. та Білецька Г. М.). А проведення виховного заходу «Чисте дерельце», класоводом 3-го класу Доротою Г. Я. при -вернуло увагу знімальної групи Галицького каналу. У 2006 р. у школі проходив районний семінар вчителів початкових класів (Дідух О.Г. та Ленюк М.Д.) та семінар вчителів історії та географії (Ленюк Ф. Я.) А наступного 2007р. районний семінар вчителів англійської мови провела молодий педагог Боднарчук Я.В.

  У ці роки школа приймала в гостях делегацію завідуючих методкабінетів Вінницької та  Хмельницької обл., фольклорний ансамбль «Ямничанка» із с. Ямниця, гостей із Чортківського педучилища із творчим концертом.

   В останні роки учнями та колективом школи було цілий ряд цікавих екскурсій: до Львова (Туринська плащаниця), у с. Бубнище (Скали Довбуша), с. Манява (Манявський скит), с. Зарваниця, м. Яремча, турбаза «Буковель», Крехівський  монастир. Педагоги школи здійснили поїздку на   творчий вечір, колишнього вчителя  школи, Р. Пахолка - «Роман Пахолок та його  друзі».           

 

 

    Отже, на сьогодні, Викторівська школа І-ІІ ст., живе творчим, активним, повноцінним життям української національної школи.

 

 

 

                                         Пісня  « Вікторів»

 

                                    Слова:  Р. Пахолка

                                    Музика: О. Слободяна

 

 

 

              Де ліси шуміли буйно листом,

              А долини квітами цвіли,

             Мов блавати голубе намисто,

             Дві сестриці коси розплели.

             Вікторів так юний і красивий,

             Нахиливсь напитися води,

             Дотик уст був спраглий і цнотливий,

             Залишивсь він з нею на завжди.

 

                                Приспів:

            

                         Задивилась йому в очі Луквиця дзвінка,

                         Зчарувала врода чисту душу козака.

                        Пролітає через серце голуба печаль,

                        Пестить, ніжить бережечки і тече у даль,

                        Поцілує бережечки і тече у даль.

                                   

             Там хати стоять в зелених шатах,

             Соловїіні трелі на вітрах,

             Пролісками тут цвітуть дівчата,

             Пломеніють маки у житах.

             Зупинись, зажди хоч на хвилину,

             Осінь вже чіпає за пличе,

             Наче сльози линуть без зупину,

             Луквиця волошками тече.

 

                             Приспів.

 

 

 

 

 

                                                                   

 

 

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора